Міні-чат

Наше опитування

Який формат роботи методичного об'єднання для Вас найбільш зручний
Всього відповідей: 3

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2018 » Травень » 12 » Особливості формування полікультурної компетентності учнів на уроках курсу «Мистецтво»
11:37
Особливості формування полікультурної компетентності учнів на уроках курсу «Мистецтво»

Особливості формування полікультурної компетентності учнів на

уроках курсу «Мистецтво»

Сьогодні набуває все більшого визнання розуміння того, що реальність світу створюється багатьма голосами культур із власними дискурсами. Для нового імовірнісного стилю мислення характерне прийняття культурної різноманітності, «консенсусної або соціальної раціональності», яка виникає в результаті обговорення різноманітних ідей, альтернативних суджень, варіативних перспектив.

Згідно з новою редакцією Державного стандарту зміст освітньої галузі «Мистецтво» передбачає цілісний художньо-естетичний розвиток особистості учня шляхом опанування різних видів мистецтва і координації знань, умінь та уявлень, набуття яких необхідне для формування у свідомості учнів полікультурного і поліхудожнього образу світу.

Мистецька спадщина, акумулюючи емоційно-естетичний досвід поколінь, втілює і передає ціннісне ставлення до світу крізь призму етнонаціональної специфіки, тому вона є ефективним засобом виховання моральності, патріотичних почуттів, громадянської позиції. Цінності мистецтва важливі також з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Завдяки універсальності художньо-образної мови цінності мистецтва, з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі, передають зрозумілу для різних народів смислову інформацію, дають змогу особистості вступати в невербальний діалог з різними культурами минулого і сучасності, розуміти інших і розширювати таким чином свій власний духовний світ, його унікальність і самобутність. Мистецтво дає змогу особистості засвоїти унікальну культуру людства і створювати свій власний духовний світ.

Полікультурна освіта, що реалізується в закладах України різних типів, має структуру, що відзначається послідовністю, наступністю й поступовим збагаченням знань, розвитком умінь і навичок дітей. Частини й етапи полікультурної освіти відрізняються принципами відбору теоретичного матеріалу, відповідних методик, але поміж ними має бути тісний зв’язок і наступність, адже всі разом вони складають єдину систему полікультурної освіти.

Виховання полікультурної особистості дитини починається з формування вищих почуттів. Художньо-естетичне виховання дітей - одне з ланок загальної системи виховання дитини що звернене до духовного світу дитини. Завдяки універсальності художньо-образної мови вони передають зрозумілу для різних народів смислову інформацію, дають змогу особистості вступати в невербальний діалог з різними культурами минулого і сучасності, розуміти інших і розширювати таким чином свій власний духовний світ, його унікальність і самобутність.

Одним із найважливіших аспектів художньо-естетичного виховання особистості є пробудження, формування сталого інтересу до гуманістичних цінностей культури різних народів світу, що необхідно з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Таким чином, у вихованні реалізується ідея єдності національного та загальнолюдського в культурній спадщині.

Ключовою має бути думка про те, що сенсом будь-якої культури є її «провідність» щодо інших культур, а мистецтво може виступати посередником між культурами. Доказом цього є багато прикладів взаємопроникнення культур різних національних картин світу (у творчості митців різних регіонів світу та, зокрема, українських).

На уроках мистецтва формування полікультурної компетентності здійснюється через вивчення національних культур, яке представляється нам як організація міжкультурного спілкування, тобто «спілкування» за допомогою національного мистецтва, національної художньої культури. Структурування матеріалу можливе на історико-хронологічній (художньо-стильовій) основі, з поділом на дві частини - українську і зарубіжну культуру або без такого поділу; циклічно (культура різних цивілізацій), за «принцип культурних регіонів». Компаративний підхід («Україна - Європа», «Україна - світ») уможливлює посилення виховного потенціалу курсу художньої культури завдяки впровадженню полікультурної складової й одночасного збереження національних пріоритетів, наріжною ідеєю стає акцент не на тому, що роз'єднує, а на тому, що об'єднує різні культури в глобалізованому світі, це зумовлює органіку етнонаціональної серцевини й полікультурного контексту: через ціннісний вплив мистецтва ефективніше відбувається і національно-культурна ідентифікація особи, і діалог культур.

На основі аналізу літератури з проблем формування міжкультурної компетентності, взаємозв'язку національної картини світу і художньої культури, теоретичних основ діалогу культур визначені компоненти і показники міжкультурної компетентності вчителя, що викладає предмети художньо-естетичного напрямку.

Міжкультурна компетентність - складається з трьох елементів . Перший елемент - «знання та розуміння власної художньої культури» включає в себе показники: потреба у вивченні «своєї» національної культури; глибоке знання теоретичних основ національної художньої культури; практика створення мистецького твору.

Другий елемент - «знання і розуміння різних художніх культур»: складається з показників: потреба в пізнанні цінностей різних культур; знання типів і форм художніх культур; вміння виділяти інваріант національної культури (знання етнічної специфіки художньої культури); вміння аналізувати твори національної культури; знання різних підходів у вивченні національної культури.

Третій елемент міжкультурної компетентності - «здатність вести і направляти «діалог культур» на уроках: це знання універсальних і специфічних компонентів, що формують «образ світу»; володіння принципами застосування технології «діалогу культур» на уроках. Саме «діалог культур» дає змогу особистості не тільки прилучитися до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, а й самовизначитися у світі культури, включитися в її творення і водночас вдосконалювати себе як суб'єкта культури.

Художньо-практичний компонент формування полікультурної особистості визначається наступними показниками: оволодіння основними видами традиційного мистецтва, способами роботи з різним традиційним художнім матеріалом і технікою виконання завдань в галузі національної художньої культури; вміння створювати творчу роботу з мотивів національної художньої культури; вміння розвивати творчу діяльність школярів через національну художню культуру.

Критерієм етнокультурологічного компонента вчителя до формування полікультурної особистості школяра є знання теорії та історії національної художньої культури. У складі даного критерію виділяються наступні показники: знання історичної типології художніх культур; розуміння процесу та механізму взаємодії типів художніх культур, що передбачає знання «коду» кожного з них, що виражається в знанні етнічної специфіки художньої культури; знання основних підходів вивчення (дослідження) національної художньої культури; вміння аналізувати і класифікувати твори національної художньої культури та національного мистецтва; знання історії розвитку, змісту та форм художньої культури українського народу, та інших народів. Розуміння мистецтва - це творчий процес співпереживання та інтерпретації, що носить активно діалогічний характер.

Методичний компонент характеризується наступним критерієм: оволодіння методикою формування полікультурної особистості школярів. Визначити наявність даного компонента в роботі вчителя, що викладає предмети художньо-естетичного циклу можна за наступними показниками: знання цілей, завдань, основних ідей, понять етно- і полікультурної освіти; знання сучасних педагогічних технологій та вміння будувати навчальний процес на уроках, спрямований на формування полікультурної особистості на їх основі, яке виражається в оволодінні технологією «діалогу культур», проблемного навчання, технології поетапного формування розумових дій та ін; знання вікових особливостей формування етнічної ідентичності (використання методичного інструментарію з дослідження розвитку позитивної етнічної ідентичності); вміння проектувати зміст навчального предмета з включенням матеріалу за регіональними, локальним особливостям художньої культури (застосування тих чи інших технічних рішень створення твору; наявність особливостей композиційного рішення і т.д.); вміння практично виконувати і розробляти наочні посібники для уроків, спрямованих на вивчення національної художньої культури.

Наявність системи показників дозволяють визначити рівні підготовки вчителя до формування полікультурної особистості школяра: високий, достатній, середній і низький, де кожен з рівнів має свою характеристику.

Основними характеристиками «високого» рівня є компетентність вчителів у питаннях національної художньої культури, вміння організувати творчу діяльність школярів на основі інтерпретації національного мистецтва; вони вільно володіють основними видами національної художньої діяльності, способами роботи художніми матеріалами, сучасними педагогічними технологіями. Вчителі «достатнього» рівня знають ідеї та завдання полікультурного виховання школярів, володіють методикою навчання національної художньої культури, однак не можуть у трактуванні деяких понять етнокультури. Вчителі «середнього» рівня мають практичний досвід в області національного художнього ремесла, однак не бачать можливості формування полікультурної особистості на заняттях з образотворчого мистецтва. «Низький» рівень підготовки характеризується відсутністю уявлень про перспективи використання положень полікультурної освіти в художньо - педагогічному процесі школи.

Сьогодні, коли на часі питання про множення й поглиблення зв'язків України зі світовою спільнотою, вчителю слід керуватися загальною формулою: кожен регіон світу додав у скарбницю світової культурної спадщини унікальне фундаментальне художнє явище (явища). Саме навколо них потрібно структурувати змістове наповнення теми.

Надзвичайно актуальним є порівняння творів мистецтва вітчизняної та зарубіжної художньої культури. Це дає можливість показати учням те, що об'єднує різні народи, й те, що свідчить про самобутність нації. Порівняння творів сприяє формуванню поваги до традицій, звичаїв, історії Украни; ствердженню гуманістичної моралі та формуванню загальнолюдських цінностей; формуванню толерантного ставлення до культур та традицій інших народів; стимулюванню прийняття та розуміння інших культур тощо. Вивчаючи художню культуру різних регіонів світу, доцільно акцентувати не лише її особливості, а й проводити паралелі щодо споріднених художніх явищ.

Особливу увагу необхідно приділяти принципу пріоритету загальнолюдських цінностей. Доцільно пропонувати школярам завдання, мета яких - наблизити їх до засвоєння не тільки подібності творів, але і близькості світогляду різних народів. У процесі роботи над вивченням тієї чи іншої теми вчитель, повинен працювати над формуванням в учнів уміння виділяти загальнолюдське у творах. Тоді на підсумковому занятті школярі зможуть назвати поняття, що свідчать про міцну єдність людей на всій Землі, а саме:

  • загальні думки;
  • загальні переконання;
  • загальні прагнення;
  • загальні погляди;
  • загальні цінності.

Щоб учні усвідомили єдність світового художнього процесу, самобутності його складових, необхідно вчити школярів виявляти аналогії, визначати спільне та відмінне в творах мистецтва, знаходити їхні оригінальні риси.

Варто застосувати такий метод, як аналіз мистецького матеріалу. Окрім знань, він дає вміння аналізувати. Цей метод сприяє збудженню у людини емоцій та почуттів, допомагає прийняти правильне рішення.

Щодо форм і методів роботи на уроці, бажано віддавати перевагу інтерактивним методикам та технологіям розвивального навчання які допомагають вчителю зробити процес навчання цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним. Ці технології ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обміну думками, авансуванні успіху. Перелік цих методів є досить широким, їх можливості — різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя, звісно, не існує.

Для здійснення полікультурної підготовки учнів на уроках курсу «Мистецтво» доречно використовувати такі форми методи:

  • біографічна рефлексія, сприяє осмисленню власної культурної приналежності, ідентифікації особистісних культурних стандартів;
  • інтерактивне моделювання, надає можливість учням ознайомитися і вивчити способи й види стосунків у міжкультурних контактах;
  • рольові ігри, під час яких відбувається сприйняття скритих правил та стандартів, пізнаються інтереси сторін, які взаємодіють, їх форми поведінки, розвивається здатність до сприйняття норм і цінностей іншої культури;
  • симуляція, що дозволяє увійти в образ людини іншої культури, створює умови для культурної творчості учнів;
  • проектна робота, що виводить спілкування за рамки класу в реальне життя, створює широку опору на практичну діяльність;
  • проблемні ситуації, які є необхідними для відпрацювання відповідної стратегії дій в опосередкованій чи безпосередній ситуації міжкультурного спілкування, під час яких виформовуються здібності учня до рефлексивного керування своїм розвитком;
  • крос-культурний тренінг, завданням якого є знайомство старшокласників з міжкультурними відмінностями в міжособистісних стосунках;
  • дослідницька робота, що забезпечує розвиток творчих здібностей, уміння застосовувати одержані знання на практиці.

Ефективною формою роботи з полікультурної підготовки учнів може бути і лекція. Вона дає можливість здобути великий обсяг матеріалу: познайомитися з проблемами, які піднімаються при вивчення полікультурності; почути різні погляди науковців на дану проблему; збагнути, як розглядаються питання багатокультурності різними науками тощо. Даний вид роботи сприяє усвідомленню та переосмисленню великого обсягу матеріалу, дає можливість педагогу зекономити час, спонукає до подальшого пошуку інформації. Варто використовувати лекції не лише у вигляді монологічного викладу матеріалу, а й удаватися до постановки проблемних питань, бесід. Вони будуть мати більшу результативність, оскільки змінюють вид діяльності (при цьому краще сприймається матеріал) та викликають інтерес. Лекції варто використовувати на етапі ознайомлення з матеріалом.

Позакласна робота в умовах полікультурного середовища передбачає організацію та проведення заходів спрямованих на міжкультурне взаєморозуміння: мистецькі вечори, конкурси і фестивалі, присвячених явищам національної культури та мистецтва різних народів світу, зокрема й тих, що компактно проживають у різних регіонах України; виховні години з використанням методики «занурення в національну культуру»; години етнонаціонального спілкування, зустрічі з митцями, відкриті діалоги, форум-театри, конкурси творчих робіт, оформлення стендів, дослідницька діяльність учнів з вивчення традицій, історії, культури, відвідування музеїв, театрів, концертів, виставок - це той невеликий перелік форм роботи, що забезпечать полікультурне виховання особистості з активною громадською позицією.

Органічне поєднання національного і загальнолюдського - це необхідна передумова розвитку і збагачення кожної культури. У процесі взаємодії різних культур створюються нові культурні цінності. Подолання міжетнічних, міжконфесійних, міжособистісних суперечностей в державі, в першу чергу, має служити дотриманню прав людини на вільний вибір світоглядних переконань, вміння жити в багатонаціональному суспільстві.

Формування полікультурної компетентності учителя та учня сприятиме розширенню культури, надає можливість набути знань, умінь та навичок, необхідних для взаємодії з людьми, які належать до різних культурних груп; сприятиме розвитку особистісних якостей та ціннісних орієнтації, які притаманні людині, що живе в умовах культурного розмаїття.

Шановні колеги! У коментарях до матеріалу висловіть власні думки щодо поставлених у статті питань, а саме:

  1. Визначте передумови для активізації засад полікультурної освіти в Україні.
  2. У яких державних документах України подано ідеї полікультурності?
  3. Поясніть необхідність формування у педагога полікультурної грамотності?
  4. Визначте професійно-особистісні якості вчителя впливають на здійснення педагогічної діяльності та її результат в полікультурному суспільстві.
  5. Які форми і методи ви вважаєте ефективними при формуванні полікультурної компетентності в учнів?
  6. Чи варто відмовлятися від традиційних методів навчання при формуванні полікультурної компетентності?
  7. У чому полягає ефективність інтерактивних методів навчання при розвиткові полікультурної компетентності?
Переглядів: 32 | Додав: wolkan | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar

Вхід на сайт

Пошук

Календар

«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Архів записів

Друзі сайту

 




Сайт учителя музичного мистецтва Толоконнікової Жанни Василівни


Сайт учителя музичного мистецтва Юанова Станіслава Маграіловича