Міні-чат

Наше опитування

Який формат роботи методичного об'єднання для Вас найбільш зручний
Всього відповідей: 4

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2018 » Травень » 12 » Сутність полікультурної компетентності та шляхи її формування
11:26
Сутність полікультурної компетентності та шляхи її формування

Сутність полікультурної компетентності та шляхи її формування

Сучасна система освіти не може бути ефективною в разі, якщо вона не спирається на концепцію компетентності, в основі якої лежить ідея виховання компетентної людини та працівника, котрий не лише має необхідні знання, професіоналізм, високі моральні якості, а й уміння діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання, і, беручи на себе відповідальність за певну діяльність.

В державних стандартах базової і повної загальної середньої освіти (постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) компетентнісний підхід визначається як спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності; компетентність як набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці; компетенція як суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини.

Реформа сучасної освіти передбачає розвиток в учнів ключових (життєвих) компетенцій, зокрема компетенції, які стосуються життя в полікультурному суспільстві. Для запобігання відродженню расизму або ксенофобії й розвитку клімату нетерпимості освіта повинна озброїти молодь полікультурними компетенціями, такими як прийняття відповідальності, повага до інших і вміння жити з людьми інших культур, мов або релігій.

Про полікультурну компетентність писали у своїх дослідженнях як українські так і зарубіжні фахівці Р. Агадуллін, Н. Дулантбеков, М. Туркенов, К. Юр’єва; концепцію професійної діяльності вчителя в полікультурній освіті досліджували: Ю. Давидов, М. Кузьмін, З. Малькова, Л. Супрунова та інші.

Сьогодні більшість учених під полікультурною компетентністю особистості розуміють здатність людини жити й діяти в багатокультурному середовищі. К. Юр’єва зробила спробу окреслити зміст і шляхи формування такої компетентності, як складової професійної компетентності педагогів. На її думку, ефективність роботи на інтеркультурній основі залежить від здатності педагога толерантно ставитися до учнів - представників різних народів і культур, урахувати в професійній діяльності їхні етнопсихологічні та етнокультурні особливості, а також специфіку становлення етнічної та національної свідомості дітей різних вікових груп. Отже, К. Юр’єва більше уваги при формуванні полікультурної компетентності педагога надає розвиткові професійних якостей та вмінь.

Білоруська дослідниця М. Ситникова вважає, що здійснення ефективної міжкультурної взаємодії, яке необхідне для подальшого стабільного розвитку людства, неможливе без формування у всіх членів людського співтовариства полікультурної компетентності, яка містить, на її думку, знання про культурне середовище, представників інших національностей, особливостях ціннісних ієрархій, що визначаються різними соціумами, оскільки єдність системи цінностей (й особливо морально-етичних) може стати фактором, що поєднує людей і консолідує їх зусилля щодо побудови демократичного суспільства, яке ґрунтується на повазі представників різних культур та носіїв різних ідеологій.

Р. Агадуллін подає власний погляд на полікультурну компетенцію й під цим поняттям розуміє загальну здатність до плідної життєдіяльності в умовах поліетнічного й полікультурного суспільства, здатність, що ґрунтується на поєднанні особистісних якостей, синтезованих знаннях, уміннях і навичках позитивної міжетнічної й міжкультурної взаємодії. У структурі цього інтегративного утворення він виділяє такі складові:

> аксіологічна, яка виступає як сукупність загальнолюдських та національних цінностей, що формуються з раннього дитинства й розвиваються в процесі навчання та виховання.

У особистісна, яка містить гуманізм, толерантність, етнічну й національну самосвідомість. Вона формується під впливом усього соціального оточення людини.

У інтелектуально-діяльнісна, яка містить культурологічні знання (система знань загальнолюдської культури, культури свого та інших народів), уміння позитивно й плідно взаємодіяти із представниками інших культур.

Основними компонентами полікультурної компетентності, педагога прийнято вважати:

  1. полікультурну грамотність (культурологічні, етноісторичні знання про розмаїття культур, що складають одне середовище; самопізнання, що виникає із самоспостереження, розуміння властивостей середовища, у якому живемо, та його впливу на оточуючих; гнучкий підхід до національних та культурних норм тощо);
  2. уміле використання знань, умінь і навичок із полікультурності, у педагогічній діяльності (правильний відбір навчального матеріалу, форм, методів і прийомів роботи з учнями, знаходження в змісті навчальної дисципліни, що викладає вчитель, тем та проблем, які пов’язані з полікультурністю);
  3. професійно-особистісні якості вчителя (здатність розуміти внутрішній світ учнів, здатність до активного впливу на учнів, емоційна стійкість, уміння спілкуватися, любов до дітей, толерантність, доброта, відповідальність, стабільність нервового стану тощо)

Зміст полікультурної компетентності педагога має відповідати змістові полікультурної освіти, яка активно запроваджується в навчальних закладах України. Уміння прийняти відповідальні рішення в умовах реального життя, у складних міжнаціональних проблемах, здатність толерантно ставитися до представників різних культурних, етнічних, релігійних груп, ураховувати їхні етнопсихологічні та етнокультурні особливості, специфіку становлення етнічної та національної самосвідомості.

Етапи формування полікультурної компетентності:

У Теоретичний: здобуття етнокультурних знань (енциклопедичних та методичних) спрямованих на формування позитивного ставлення як до своєї культури так і до представників інших культур;

У Виховний: виховання поваги до етнокультурних традицій різних етносів;

У Практичний: формування етнокультурних умінь, навичок, моделей поведінки тощо;

У Діяльнісний: застосування необхідних для здійснення полікультурної освіти знань, умінь і навичок.

Зміст полікультурної освіти має чотирикомпонентну структуру:

  • розвиток соціокультурної ідентифікації учня як умова розуміння і входження в полікультурне середовище;
  • оволодіння основними поняттями, що визначають різноманітність світу;
  • виховання позитивного ставлення до різноманіття культур;
  • формування умінь, що складають поведінкову культуру світу.

Для полікультурної освіти важливі як універсальні цінності, які виходять за межі групових ознак, так і всі ті різноманітні цінності, які визначають групову приналежність і створюють унікальні культури та погляди на світ. Універсальні цінності містяться в культурних, релігійних та національних традиціях, якими б різними не були ці традиції, вони породили багато спільних рис у різних народів, незалежно від часу та відстані.

Суттєву роль в полікультурній освіті відіграє вивчення загальнолюдський цінностей та світової культури. Складовими загальнолюдської культури є цінності, в яких відображаються людські стосунки, вірування та життєвий досвід етнічних груп та культур, що визначають погляд на світ, впливають на наші рішення й вчинки в будь-якій сфері нашої діяльності. Для полікультурної освіти важливі як особистісні цінності, що входять за межі групових ознак, так і всі ті різноманітні цінності, які визначають групову приналежність й створюють унікальні культури й погляди на світ.

Полікультурна грамотність є ядром полікультурної освіти та компетентності, оскільки від неї залежить уміння управляти навчально-виховним процесом, здатність діяти в багатокультурному середовищі. Російський дослідник В.Подобєд вважає, що полікультурна грамотність досягається за допомогою використання в навчальному процесі певного «інструментарію», у якому виділяється: самопізнання, що народжується із самоспостереження, мета мислення, розуміння властивостей середовища, в якому ми існуємо, і його впливу на оточуючих та гнучкий підхід по відношенню до національних та культурних норм. Отже, педагогу треба модернізувати свій рівень підготовки, відповідно до вимог освітньої галузі.

Полікультурні знання - це також знання про культуру власного етносу, як однієї з форм культурного розмаїття світової спільноти. Такі знання допомагають чіткіше визначити роль і місце рідної культури в загальнопедагогічному процесі, не допустити самоізоляції етносу.

Полікультурну грамотність педагога складають знання основних категорій полікультурної освіти - світова культура, унікальність, національне самовизначення, полікультурне середовище, відмінності між культурами, розмаїття культур, взаємодія культур, культура міжнаціонального спілкування, діалог культур та інші. Полікультурна грамотність передбачає наявність у педагога знань більш високого рівня. Наявність таких знань допоможе учителю краще зрозуміти досвід етнічних груп й розвивати вміння розумно вирішувати складні міжнаціональні проблеми. Високий рівень знань з полікультурності дозволить педагогові переконструювати всю систему набутих раніше знань та «перекодувати» нові знання так, щоб засвоєння цих знань стало засобом розвитку здібностей.

Маючи відповідні знання, уміння й навички з полікультурності, вчитель шукає ефективних технологій щодо їх реалізації в навчально-виховному процесі. Відбір учителем таких технологій залежить від низки факторів: специфіки мети й завдань полікультурної освіти; індивідуальної та групової особливості учнів; специфіки соціально-культурного оточення; можливостей освітнього простору школи, району, міста; індивідуальних можливостей учителя.

Учитель має бути гнучким у виборі форм і методів роботи, оскільки саме вони забезпечують ефективність діяльності. Кожен обраний метод і прийом може мати позитивний і негативний результат - усе залежить від правильності вибору. У сучасній педагогіці існує багато різних методів, які дають можливість викладачеві реалізувати мету та завдання полікультурної освіти. Ці методи науковці класифікують по-різному, наприклад,

  • за джерелом отримання знань вони бувають словесні, ілюстративні та практичні;
  • за дидактичними цілями - методи оволодіння знаннями, формування вмінь і навичок, застосування отриманих знань, умінь та навичок;
  • за характером пізнавальної діяльності - пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі;
  • на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань - індуктивний, дедуктивний, традуктивний, аналітичний, синтетичний, порівняння, узагальнення, конкретизації і виділення головного.

Так, педагог формуючи у дітей систему знань з полікультурності й досвід практичної діяльності в умовах багато культурності може обрати такі методи:

  • словесні (пояснення, евристична бесіда, дискусія, лекція);
  • методи роботи з текстом (інтерпретація, рецензування, тезування);
  • практичні (моделювання, проектування, перепроектування, вправа, тренінг);
  • рефлексивні методи (аналіз, проблематизація, депроблематизація).

Учителю варто звертати особливу увагу на методи, які спрямовані на формування критичного ставлення до своєї діяльності в полікультурному середовищі, адже воно є важливим при розвиткові нових умінь та навичок, формує мотив до само зміни й розвитку.

Під час підбору методів роботи з школярами працівнику освіти варто враховувати й той факт, що вони мають сприяти активній діяльності дітей, допомагати виявляти рівень знань про багатокультурність. Готовність до діяльності в полікультурному середовищі рівень національно-культурної ідентифікації учнів, забезпечити позитивне самовизначення щодо полікультурної освітньої діяльності, підготувати до активної взаємодії. Не менш важливим є й підбір учителем таких методів, котрі б забезпечували самостійну діяльність учнів в полікультурному середовищі. Такими можуть бути: моделювання, проектування та перепроектування діяльності.

Педагогу особливої уваги треба надавати підбору методів діагностики та контролю готовності учнів до активної й адекватної діяльності в полікультурному середовищі. Ці методи мають показати зміни із засвоєння знань про полікультурний простір; розвиток навичок та умінь діяльності в процесі діалогу культур; формування емоційної й рефлексивної культури. Такими можуть бути: есе, твори, анкетування, лабораторне проектування та ін., тобто ті методи, що передбачають однозначне вирішення питання. Отже, сьогодні важливо сформувати в педагога вміння правильно відбирати з багатьох запропонованих варіантів такі форми, методи й прийоми роботи, які б сприяли ефективному засвоєнню знань, умінь, навичок із полікультурності. Це може бути: бесіда, дискусія, лекція, моделювання, інтерпретація, інтерактивні методи, реконструювання, педагогічний тренінг тощо.

Важливо розвивати професійно-особистісні якості педагога. Наявність в учителя таких якостей є не менш важливим, ніж знання, уміння та навички. Досить ґрунтовно професійно-особистісні якості вчителя дослідила у своїй праці В. Вітюк. Вона відзначає, що професійно-особистісні якості вчителя є інтегрованою сукупністю професійних і особистісних якостей, що виникає внаслідок трансформації професійно-важливих знань, вимог і вмінь в особистісно значущі для вчителя та виявляються в більш ефективній педагогічній діяльності й посиленні впливу на особистість учня.

Професійно-особистісні якості синтезують у собі,

  • по-перше, загальні вимоги до вчителя як особистості,
  • по-друге, особливості його професійно-педагогічної діяльності та,
  • по-третє, конкретний прояв цих специфічних вимог, професійних знань в особистих якостях та діяльності вчителя.

Л. Кравченко вважає, що до якостей особистості вчителя мають належати такі: уміння спілкуватися, любов до дітей, терпимість, уміння співчувати, доброта, доброзичливість: якості, що вказують на емоційну стабільність особистості (постійність, стабільність нервового стану, емоційна стійкість, відповідальність); якості, що характеризують творчий потенціал особистості (здатність до творчості, віра в себе, оптимістичне відношення до професійної діяльності, артистичні здібності, допитливість, прагнення до знань, працелюбство).

Дуже важливою якістю педагога є комунікативність. Вона формується й розвивається на основі потреби в спілкуванні. Для роботи в умовах полікультурного середовища дана якість є необхідною. Вона допоможе вчителю бути повноправним учасником діалогу, а також включитися в процесі між культурної комунікації. Діалог передбачає рівноправне спілкування на основі суб’єктно-суб’єктних стосунків. Для успішного його здійснення педагогові необхідно бути комунікабельним. Педагог працюючи в умовах полікультурного середовище постійно взаємодіє з представниками різних культурних груп відповідно йому необхідно володіти навичками між культурного спілкування. Під останнім розуміють процес обміну інформацією між окремими особистостями й групами, що мають яскраву різницю у сприйнятті та поведінці. Зазвичай ці відмінності впливають на характер, форму та результат спілкування. Учитель важливо знати, що кожен учасник між культурного спілкування привносить в нього продиктовані його культурою особливості, котрі функціонують як основа інформації, що передається чи отримується. Вдалим процес такого спілкування буде можливий лише за умови розуміння учасниками цієї відмінності. Зважаючи на це, необхідність формування такої особистісно- професійної якості педагога як спілкування не викликає сумнівів.

Дані риси певною мірою відображають гуманістичну спрямованість не лише процесу спілкування, а й усієї педагогічної діяльності. Без взаємин, що базуються на гуманізмові, неможливо побудувати міжкультурне спілкування, діалог культур на основі свободи, взаємоповаги, рівнозначності, толерантності.

Учитель, який творчо ставиться до професійної діяльності в умовах полікультурності, має володіти й полікультурним мисленням. Цей вид розумової діяльності на сьогодення залишається мало дослідженим. Російський учений В.Єршов подає своє розуміння полікультурного мислення і вважає, що воно передбачає введення специфічних розумових операцій та здатність особистості реконструювати свою розумову діяльність, що є необхідною умовою до розуміння ціннісних основ учасників діалогу та мотивів, які багато в чому визначаються традиціями, звичаями, соціокультурними установками.

Формування полікультурного мислення передбачає введення специфічних розумових операцій та здатність реконструювати свою розумову діяльність, що є необхідною передумовою до розуміння ціннісних основ учасників діалогу та їх мотивів, які багато в чому визначаються традиціями, звичаями, соціокультурними установками. Окрім вищевказаного, творчість учителя виявляється і в умінні розуміти внутрішній світ дитини. Таке розуміння допоможе йому скорегувати свої дії відповідно до кожного учня. Отже, дана професійно-особистісна якість учителя допомагає йому постійно шукати нові шляхи підвищення ефективності своєї роботи, знаходити правильні рішення проблем, позбутися стереотипного мислення. Прагнення вчителя до новаторства також важлива якість для педагога, який працює в полікультурному середовищі.

Сьогодні впровадження ідей полікультурності в навчальні заклади України потребує новаторства від педагогів. Зараз іде інтенсивний пошук шляхів, форм, методів впровадження полікультурної освіти й виховання, тому педагог не має стояти осторонь такої проблеми, а брати активну участь у її вирішенні. Прагнення до новаторства допоможе освітянину набутий із багатокультурності досвід адаптувати до свого середовища, до своєї системи навчання дітей, віднайти саме ті технології, які стануть дієвими в умовах українського суспільства.

Новаторство є результатом творчого пошуку особистості, тому можна говорити про взаємозв'язок цих двох якостей. В. Вітюк до характерних рис педагогів-новаторів відносить: високу професійну компетентність; прагнення до новаторства; сміливість розуму; педагогічну інтуїцію; самостійність суджень, оперативність у прийнятті рішень; уміння пристосовуватися до певної ситуації; здатність пов’язувати нові завдання з набутим досвідом; прагнення до самоосвіти; наявність авторської методики; уміння педагогічного прогнозування кінцевого результату.

І останньою, досить важливою якістю педагога, яку необхідно формувати в процесі підготовки вчителів, є усвідомлення себе носієм національної культури та полікультурності. Без такого усвідомлення вчитель не зможе виховати в підростаючого покоління національну свідомість та толерантність до інших культур. В.Вітюк, розглядаючи докладно дану якість учителя, зазначає «що вчитель буде гідним носієм національної культури свого народу та інших народів, які живуть в Україні. Пізнання здобутків рідного народу - це основа духовності людини. Проте воно не може розглядатися як єдино достатня умова ставлення духовності, оскільки може породити національну самозамкнутість призвести до деформації уявлення про місце і роль народу в системі світової культури». Вона переконана, що усвідомлення різноманітності багатокультурності світу та його цілісності, взаємозв’язку, взаємозалежності, взаємодії культур є базовою ідеєю концепції полікультурного виховання

Усвідомлення вчителем себе носієм національної культури й полікультурності - це якість, яка допоможе педагогові в реалізації ідей полікультурної освіти й виховання в навчально-виховному процесі школи, тому вона є важливим елементом в полікультурній компетентності освітянина.

Таким чином, після аналізу структури полікультурної компетентності можна зробити такий висновок.

По-перше, полікультурна компетентність є однією із ключових компетентностей особистості, яку необхідно формувати в кожної особистості;

по-друге, в умовах модернізації системи освіти вона має стати складовою професійної компетентності педагога, адже сучасний учитель здійснює свою діяльність у багатокультурному середовищі;

по-третє, полікультурна компетентність може існувати як самостійна категорія, що має власні зміст і структуру.

Отже, кожен педагог, який набуде такої компетентності, здатен активно здійснювати свою діяльність та організовувати навчально-виховний процес відповідно до мети й завдань полікультурної освіти й виховання.

Основними критеріями полікультурної компетентності є:

  1. Рівень оволодіння національними духовними і культурними цінностями;
  2. Толерантне ставлення до інших культур;
  3. Прагнення до оволодіння світовою культурою;
  4. Повага до релігійних цінностей інших народів;
  5. Знання своїх прав і обов'язків;
  6. Усвідомлення прав іншої людини, вміння їх цінувати, поважати і виконувати;
  7. Готовність і вміння взаємодіяти з представниками інших культур;
  8. Прагнення до збереження і збагачення культурних і духовних цінностей;
  9. Рівень естетичної та етичної культури.

Але, пройшовши зазначені етапи, неможливо впевнено сказати, що полікультурна компетентність буде сформована в повному обсязі. Це пов ’язано з тим, що культура - багатогранне, динамічне явище, що постійно розвивається й модифікується, тому пізнати її повністю неможливо; по-друге, етнокультурне оточення може постійно змінюватись, що потребує постійного пізнання все нових і нових етнічних культур.

У коментарях висловіть свою думку щодо висунутих проблемних питань:

  1. Поясніть необхідність формування у педагога полікультурної грамотності?
  2. Визначте професійно-особистісні якості вчителя впливають на здійснення педагогічної діяльності та її результат в полікультурному суспільстві.
Переглядів: 94 | Додав: wolkan | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
avatar
1 larisakrivalova • 23:08, 19.05.2018
Кривалова Л.В., Іванопільська СШ І-ІІІ ступенів
1. Необхідність формування у педагога полікультурної грамотності:- для полікультурну грамотність (культурологічні, етноісторичні знання про розмаїття культур, що складають одне середовище; самопізнання, що виникає із самоспостереження, розуміння властивостей середовища, у якому живемо, та його впливу на оточуючих; гнучкий підхід до національних та культурних норм тощо);
- для умілого використання знань, умінь і навичок із полікультурності, у педагогічній діяльності (правильний відбір навчального матеріалу, форм, методів і прийомів роботи з учнями, знаходження в змісті навчальної дисципліни, що викладає вчитель, тем та проблем, які пов’язані з полікультурністю);
- для професійно-особистісної якості вчителя (здатність розуміти внутрішній світ учнів, здатність до активного впливу на учнів, емоційна стійкість, уміння спілкуватися, любов до дітей, толерантність, доброта, відповідальність, стабільність нервового стану тощо)2. Професійно-особистісні якості синтезують у собі,
  • по-перше, загальні вимоги до вчителя як особистості,
  • по-друге, особливості його професійно-педагогічної діяльності та,
  • по-третє, конкретний прояв цих специфічних вимог, професійних знань в особистих якостях та діяльності вчителя.
avatar
0
2 wolkan • 19:45, 21.05.2018
Дякуємо за участь у дистанційному семінарі!
avatar

Вхід на сайт

Пошук

Календар

«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Архів записів

Друзі сайту

 




Сайт учителя музичного мистецтва Толоконнікової Жанни Василівни


Сайт учителя музичного мистецтва Юанова Станіслава Маграіловича